У Києві 25 березня цього року відбувся круглий стіл «Нові контури європейської безпеки», де обговорювались питання необхідності створення нової системи континентальної безпеки в умовах агресивної зовнішньої політики Росії й фактичної відмови США від глобального лідерства.
Якщо повернутись у ретроспективу, то варто зазначити, що у Європі це не нова ідея, і уже було декілька спроб щодо її реалізації. Правда усі вони були безрезультативними, але повномасштабна збройна агресія Росії проти України у 2022 стала яскравим підтвердженням правоти прихильників створення європейської армії.
Переглядаючи тематичні публікації минулих років автор цих рядків звернув увагу на статтю Алли Лазаревої «Безпека по французькі. Чому президент Макрон наполягає на концепті суто європейської системи безпеки», яку опублікувало видання «Український тиждень» у жовтні 2021 року.
Аналізуючи події та заяви провідних експертів і політиків тих років можна прийти до висновку, що їх ідеї й пропозиції щодо створення нової системи європейської безпеки і сьогодні не втратили своєї актуальності, а після повномасштабного вторгнення РФ в Україну, вони набули ще більшого значення.
Ось декілька цитат зі статті Алли Лазаревої «Пріоритетом французького головування в Євросоюзі, що розпочнеться з січня, буде розбудова європейської системи безпеки». Автор цієї статті приходить до такого висновку опираючись на публікації у провідних французьких ЗМІ, і разом з тим вона зазначає, що інші країни-члени Європейського Союзу «не поспішають долучатись до ініціативи лідера Франції Емануеля Макрона».
Тут А. Лазарева коротко викладає і суть французької пропозиції.
«Орієнтиром для перезавантаження системи безпеки в Європі Париж пропонує обрати європейський збройний загін Такуба, що вже діє в африканському регіоні Сахель та налічує понад 600 військових, майже половина з яких є французами. Нинішня пропозиція передбачає і створення європейських сил швидкого реагування в складі 5000 осіб».
Сьогодні, з огляду на досвід російсько-українські війни, є цілком очевидним, що європейський загін Такуба і 5000 військовослужбовців європейських сил швидкого реагування не здатні суттєво впливати на нинішній розклад сил на Європейському континенті.
Яскравим підтвердженням цього є дії росіян в Африці, які уже практично витіснили французів з усіх країн Чорного континенту, де вони традиційно мали власні інтереси й сфери впливу.
Ще один французький політик держсекретар із європейських справ Клеман Бон у свій час заявляв, що ідея створення європейської армії полягає не в створенні альтернативи НАТО, а в захисті Європи від сучасних викликів і загроз. Відомо, що тоді в ЄС французька ініціатива не знайшла належної підтримки й сьогодні усі починають плоди цієї недалекоглядної політики.
«Активним опонентом побудови окремої європейської системи безпеки був і Генеральний Секретар НАТО Єнс Столтенберг», зазначає Алла Лазарева.
Далі вона цитує його позицію. «Я не вірю, що можна створити щось життєздатне за межами НАТО, водночас і не продублювати альянс, і не створити йому конкуренцію… Внутрішня конкуренція послабить організацію». Що ж — цілком слушне зауваження, але не менш слушним є і зауваження автора статті А. Лазаревої, яка погоджується з тим, що сила НАТО в єдності, але своєю чергою запитує, «як бути європейцям, якщо Вашингтон дійсно переставив акценти, зосередившись на своєму протистоянні з Китаєм?». Далі вона сама ж і дає відповідь на своє питання. « За логікою подій вони (європейці) мусять узяти на власні плечі більше відповідальності за власну безпеку, а Сполучені Штати, відповідно, погодитись на цю нову автономію Європи».
Сьогодні навряд чи хтось буде заперечувати, що це була цілком слушна і раціональна пропозиція, але тоді ніхто не звернув на неї уваги.
З огляду на те, що в центрі Європи уже четвертий рік іде жорстока і кровопролитна російсько-українська війна, яка може поширитись і на інші країни ЄС і НАТО, а США займають тут досить пасивну позицію, то, мабуть, уже настав час європейцям самим подбати про свою безпеку.
Звичайно, що це не просте питання. Особливо з огляду на те, що, як зазначає Алла Лазарева, посилаючись на Le Monde, «Європейські країни – це домашні котики. І не слід чекати щоб вони перетворились на бенгальських тигрів». Що-ж, цілком слушне зауваження. Але що будуть робити європейські «домашні котики», коли до них зі зброєю в руках прийдуть російські «дикі ведмеді»? Очевидно, що «домашні котики» не зможуть швидко перетворитись на «бенгальських тигрів», і тут логіка підказує, що найкращим союзником для європейських «домашніх котиків» можуть стати лише українські «вовки», які за нинішніх обставин реально зможуть захистити їх від російських «диких ведмедів».
Мабуть, українцям знову доведеться захищати не лише себе, а й усю Європу від навали дикої орди, але цього разу ми усі має добре вивчити уроки історії та не припуститися помилок минулого.
Очевидно що в умовах відсутності гарантій безпеки з боку НАТО Європа має покладатись на власні збройні сили., Окремо варто зазначити, що найактивнішу участь у створенні нової європейської армії мають взяти найближчі сусіди Росії, яка уже давно є постійним джерелом збройних конфліктів у Балто-Чорноморсько-Каспійському регіоні.
Як далі будуть розвиватись події сьогодні прогнозувати важко, але уже можна стверджувати, що стару систему міжнародної безпеки остаточно зруйновано, і у цій ситуації усі ми маємо шукати нові методи й підходи до розв’язування питань мирного співіснування народів і націй не лише в Європі, а й в усьому світі.
Олег Березюк,
Інститут глобальної політики
